11.02.2022

Я досліджую світ

Тема. Людина – частина природи і суспільства.

Бесіда про правила поведінки в природі.

— Чи завжди людина з розумінням ставиться до природи? Дуже часто люди наносять природі маленькі і великі рани. Деякі з них природа так і не зможе залікувати, а деякі обертаються непоправною шкодою для самої людини.

— Чи дотримуєтесь ви правил поведінки у природі, гуляючи в парку або лісі? (Не можна ламати гілки дерев і кущів, зривати квіти, ловити метеликів і жуків, убивати жаб і птахів, чіпати руками яєчка в гнізді пташки,  розпалювати вогнище в лісі, не смітити.)

— Звичайно, зламана гілочка або одна зірвана квітка — це зовсім мала ранка для природи. Виросте на дереві ще одна гілочка, залишиться в полі ще одна квіточка. А тепер подумайте, якби всі учні нашого класу зламали лише по одній гілочці, скільки б їх було? А якби кожен з нас зірвав лише одну квіточку? А по три? Чи була б ця ранка маленькою для природи?

— Кожна квіточка в природі залишає після себе насіння, з якого потім виросте нова рослинка. Чи залишаться у лузі квіти, якщо ми будемо збирати їх оберемками?

— Що станеться з річкою, якщо кожний відпочиваючий буде залишати після себе сміття?

— Наносить людство природі і великі непоправні рани. Дуже часто, щоб побудувати нове місто або прокласти дорогу, доводиться знищувати ліси. Вирубують дерева заради деревини, якої людям потрібно дуже багато. Тому з кожним роком на Землі залишається все менше лісів.

Проте все більше забруднюються повітря й вода. Із заводів та фабрик дим і пил потрапляють у повітря, а в річки й ставки — стічні води з різними шкідливими речовинами. Через те, що лісів стає менше, а повітря й вода забруднюються, страждають багато рослин і тварин, а також і самі люди.

— Людина — розумна істота. Вона вміє розмовляти, мислити, працювати. Людина розуміє, що добре, а що погано, де добро, а де зло, має певні обов’язки. Людина може мріяти й творити.

— Хто тебе навчив розмовляти, малювати, читати, одягатися та ще багато чого?

— Лише в оточенні інших людей — у суспільстві — дитина може стати справжньою людиною. У родині, дитячому садку, школі дитину виховують і навчають. Людина — частина суспільства.

На земній кулі є дві життєві основи – природа і суспільство.

 —  Рослини, тварини, гори, повітря, вода — це природа. І сама людина — її частинка. А всі люди разом — це і є суспільство. За допомогою суспільства, у праці людина розвинула свій мозок, своє мовлення. Вона навчилася співчувати, плакати, радіти, мріяти, набула здатності до творчості. Водночас у людини лишилося багато від природи: потреба в їжі, повітрі, теплі, продовженні роду...

         Суспільство досягає найвищого розвитку, коли складається

з освічених і культурних людей, які прагнуть робити добро іншим,

розвивають свою країну і себе особисто.

        

Обговори вчинки дітей, які гідні справжньої людини. Наведи власні приклади таких дій.

            Робота за підручником (ст.94-95)

            Робота у зошиті (ст.50-52)

 

 

11.02.2022

Українська мова

Тема. Перевірка орфограм слабкої позиції відомими способами

Перевірна робота.

Вправа 113

Вправа 114 (за завданням)

 11.02.2022

Мистецтво

Тема. У світі реального та уявного. Картини М. Приймаченко. Контрастні кольори. Зображення фантастичної тварини (гуаш).

«Навіщо малювати звірів такими, які вони є, – вони і так красиві, а я свої малюю на радість людям» – це слова української художниці Марії Приймаченко. Подивись, як цікаво вона поєднувала на картинах реальне та фантастичне.

Які кольори використала художниця для створення образу звіра? Чи поєднуються вони в реальному житті? Придумай власну назву картини.

Приймаченко Марія Авксентіївна народилася 12 січня 1909 року в селі Болотня  на Київщині, де і провела все життя. Дитинство Марії Авксентіївни було затьмарене страшною недугою поліомієлітом.  Це зробило її не по-дитячому серйозною й спостережливою, загострило слух і зір.

М. Приймаченко:

« - Починалося все це так. Якось біля хати, над річкою, на заквітчаному лузі пасла я гусей. На піску малювала всякі квіти, побачені мною. А потім помітила синюватий глей. Набрала його в пелену і розмалювала нашу хату…»

Талант Примаченко відкрила киянка Тетяна Флору . У 1936 році Марію Авксентіївну запрошують до експериментальних майстерень при Київському музеї українського мистецтва. Її творчість стає різноманітнішою — Марія малює, вишиває, захоплюється керамікою. Та на художницю нелегко було вплинути. Вона назавжди зберегла ”уміння не вміти”. Звірі й квіти на її картинах справді далекі від реальності: жаба грає на золотій трубі, одуд, мавпа живе з крокодилом, левиця робить фіззарядку, а лев спочиває на ліжку. Літак — із крилами жар-птиці, а в поїзда вагони — з очима.

М. Приймаченко пояснювала:

«- В дорозі цікаво, поїзд собі їде й роздивляється. У мене все не так, але воно живе.»

Марія Приймаченко малювала обома руками - правою і лівою - на звичайному ватмані пензлями фабричного виготовлення, використовувала гуаш та акварель. Марія Приймаченко намалювала понад 800 картин, 650 з них зберігається в Київському музеї українського народного декоративного мистецтва. Народне мистецтво відкриває шлях до мудрості, любові та розуміння теми боротьби світла й  темряви, добра і зла. Природні явища і реальні форми надихають майстрів на розкриття цієї одвічної теми. Невичерпним джерелом натхнення для Марії Приймаченко є народні традиції, вірування, світогляд.

 Усе своє життя Приймаченко малювала і писала звірів, риб, птахів. Якщо зібрати їх разом, то утворився б величезний, дивовижний звіринець. Художниця населила його домашніми тваринами і лісовою звіриною, пташками небесними, болотяними тварюками і рибою океанською. Звірами добрими, ласкавими, забавними і звірами злими, хижими, небезпечними. Тваринами, що мешкають у Поліссі і в джунглях, у далекій Африці, побаченими на картинці в книжці і що виникли лише в уяві. І існують вони разом, у єдиному, нероздільному просторі творчої фантазії художниці: сміються і плачуть, дружать і ворогують.

Картини М. Приймаченко мають свої секрети. Перший, і дуже виразний, – це поєднання контрастних кольорів. Другий секрет – наповненість кольорового тла картини деталями. Третій секрет майстрині –  використання влучних примовок до зображень.

 11.02.2022

Літературне читання

Тема. Не копай іншому ями, бо сам упадеш. П. Глазовий "Жолудь"

1. Повідомлення теми і мети уроку

— Невеликі гумористичні художні твори називають смішинками, сміховинками, веселинками. Часто їх друкують у журналах, зокрема й у дитячих.  Сьогодні  ми познайомимось з творчістю Павла Глазового.

2. Робота над темою уроку

—  Павло Глазовий – один з найпопулярніших українських гумористів. Його вірші додають людям настрою, допомагають побачити в житті більше світлого, радісного, стати добрішими.

Навіть назви книжок Павла Глазового досить чітко характеризували їх зміст: «Смійтесь друзі, на здоров`я», «Щоб вам весело було», «Весела розмова», «Хай вам буде весело».

Поет, який любив веселий здоровий сміх, був щасливий від того що пише простим людям. Іскристий гумор поета часто носив характер народного анекдоту. Але від того він не лише не губив щирої народної любові, а навіть став ще за життя легендою. Вже багато років читачі різних поколінь із захопленням читають гуморески Павла Глазового, кожний знаходячи у його творчості щось своє.

Притаманні поету любов до рідної землі, до свого народу, вболівання за українську мову, українське мистецтво донесені до людей в гумористичній формі допомагають їм переосмислити своє буття. Різноманітні  теми гуморесок Павла Прокоповича Глазового: про школу і про село, про вчителів, про студентів, про жінок тобто про життя.

3. Робота над твором

 - Відгадати загадку.

         Він на дубі виростає,
         Шапочку гарненьку має.
         З дуба в землю упаде
         І весною проросте.

 -         Прочитати байку

Ст. 102 - 103.

ЖОЛУДЬ

Над жолудем маленьким восени

Сміялись, глузували бур'яни:

- Га-га! Лежиш та тлієш!

- Ха-ха! Рости не вмієш!

Прийшла весна.

Почав дубок рости

Та стрімко набирати висоти.

Та як пустив коріння на всі боки,

Та як почав землі качати соки

З цієї і з тієї сторони -

Дзвенить, шумить!

А де ж ті бур'яни,

Що з жолудя малесенького кпили?

Розвіялись, пропали жартуни

І сліду за собою не лишили.

Із цього легко вивести мораль:

Поглянь на себе,

потім зуби скаль.

4. Дати відповіді на питання.

- Про кого і що ти прочитав? Як ти ставишся до дійових осіб?

- Як автор ставиться до жолудя? Підтвердь свою думку словами тексту.

- Прочитай слова бур’янів. Як треба прочитати ці слова? (З насмішкою, із знущанням, з вихвалянням, самовпевнено).

- Про які риси їх характеру свідчить їх поведінка?

- Пригадай твори, подібні до цього за головною думкою.

- Які риси характеру засуджуються у байці?

- Які рядки із байки можуть стати прислів’ям? Прочитай і аргументуй свою думку.

 

 

 

 

 10.02.2022

Літературне читання

Тема. У хаті гульки, а на городі – ні цибульки. Л. Глібов «Коник – стрибунець»

 

1. Актуалізація опорних знань

 - Сьогодні ми продовжуємо працювати з байками. Але сьогодні ми познайомимося з байкою Л. Глібова «Коник-стрибунець»

2. Ознайомлення з творчістю Л. Глібова.

Леонід Глібов народився у 1827 році, в селі Веселий Поділ на Полтавщині. Батько, Іван Назарович, працював управителем маєтку поміщиків Родзянків. Вони поважали його за сумлінну службу, за розум, завжди з ним радились у всіх господарських справах. Мати, Орина Гаврилівна, була освіченою і культурною жінкою, тому вона стала першою вчителькою Глібова. 

У дитинстві Льолик, як усі його звали, був веселим і жвавим. Йому подобалося все красиве, але найбільше він любив доглядати за квітами. Його називали “королем квітів. Знайомі і родичі, вітаючись із ним говорили:

-         Здоров був, Льолику - квітчастий кролику!

 Але поруч із красивим він спостерігав і сумні картини, особливо на панському дворі, де хлопчик був свідком жорстокого катуванням селян. Серед дворових кріпаків він мав багато друзів. Іноді хлопчик не витримував і сам ходив до пана просити за селян. Оселю Глібових ніколи не минали колядники й щедрівники. Леонід любив слухати ці пісні.

Коли настав час здобути освіту в гімназії, тринадцятирічний хлопець так сумував за рідною домівкою, що всю тугу вилив у своєму першому вірші «Сон». Друзям-гімназистам цей вірш сподобався. Учитель схвалив його і ще більше заохотив юного поета до літературної творчості. Та через хворобу Леонідові довелося повернутися додому. Тепер він багато читає, сидячи під улюбленим явором. Розвитку літературних смаків Глібова сприяло й те, що він мав доступ до багатої бібліотеки Родзинка, часто обговорював з ним літературні новинки.

Леонід Іванович Глібов любив дітей. Він певний час працював учителем історії та географії. Про нього залишилися спогади як про хорошого вчителя, який не змушував зубрити уроки, ставився до учнів із повагою. Свої твори для дітей він підписував псевдонімом «Дідусь Кенир». Розказують, що колись його батько купив дуже співучу пташку, через що сусіди прозвали Івана Назаровича «Кенир». Діти щоразу з нетерпінням чекали журнал «Дзвінок», щоб прочитати нову байку Дідуся Кенира.

Тяжка хвороба підірвала здоров’я Леоніда Івановича. Утративши зір, він продовжував писати під лінійку з лупою. Залишив Л.І. Глібов великий доробок: байки, пісенно-ліричні твори, вірші-загадки, акровірші, що дуже подобаються дітям. У творчому доробку, відомого на весь світ байкаря, – 107 байок.

Помер Л.І. Глібов 1893 році. Він похований у Чернігові на подвір’ї Троїцького монастиря.

3. Підготовка до опрацювання байки

Герої наступної байки Л.І. Глібова мають спільну ознаку. А яку – дізнаєтеся, відгадавши загадки.

Стрибає пружина –            

Зелена в неї спина.

З трави на стеблину,

З гілки на стежину.

               (Коник-стрибунець)

Дуже сильна ця комаха

Називається … .

              (Мураха)

 

-         Назвіть одним узагальнюючим словом. (Комахи)

-         Чи доводилось вам бачити цих комах?

-         Де живуть мурахи?

 -    Що ви знаєте про цих комах?

 Коник живиться дрібними комахами і рослинами. З місця на місце пересувається перелітаючи і стрибаючи. Самці тріскочуть. Вони утворюють звуки, тручи крилами або тертям ноги об крило. Якщо до них наблизитися, вони припиняють тріскотіння, і знайти їх майже неможливо. 

Часто в лісі під ялинкою можна зустріти купу хвої, гілок і листя. Це – мурашник, домівка мурашок. Мурашник складна споруда. Він має підземні лабіринти з великою кількістю ходів і камер. Спостерігаючи за мурашником, можна побачити, що мурахи рухаються стежками. Мураха - розвідник, знайшовши здобич, повідомляє про це інших. На шляху він залишає пахучий слід. Знайти здобич мурашкам дуже легко. Вони йдуть по цій стежці. Мурашина сім’я знищує за добу 10-30 тисяч комах-шкідників. Натрапивши на мурашник, не завдавайте йому шкоди. Мурашник може існувати на одному місці, якщо не турбувати його мешканців, майже 100 років.

4. Словникова робота

не вгаваючи             не замовкаючи

серце мліє                 болить

непереливки             дуже погано

неборак                     бідолаха

вдача                         характер

небіж                         племінник

гульк                          раптом

досхочу                      вдосталь

5. Слухання байки

https://www.youtube.com/watch?v=6oTAHbfh_Js

6. Читання байки 

Ст. 100 – 101

Прочитати байку, дати відповіді на запитання.

7.  Пройти тест

1. В яку пору року з Коником трапилося лихо? 

а) навесні

б) взимку

в) влітку

2. Де скакав Коник? 

а) у гаю, в траві;

б) у садку, в траві;

в) у степу, в траві.

3. Яка комаха в байці була безтурботною?

а)  муха

б) метелик

в) коник

4. Що найбільше любив коник?

а) бігати

б) співати

в) скакати

5. Як ти розумієш значення виразу «вдатний молодець»?

 а) вмілий

 б) здоровий

 в) міцний

6. Яка мораль байки? 

а) Хочеш бути щасливим – не будь лінивим.

б) Чого не розумієш – не берись.

в) Чужому лиху не смійся.

 

 

 10.02.2022

Фізична культура

Тема. Організовуючі вправи. Фізичні вправи для формування правильної постави і профілактики плоскостопості. Різновиди ходьби та бігу. Вправи для розвитку гнучкості. Рухлива гра.

 https://www.youtube.com/watch?v=8ETG-v_yjNI