11.02.2022

Мистецтво

Тема. У світі реального та уявного. Картини М. Приймаченко. Контрастні кольори. Зображення фантастичної тварини (гуаш).

«Навіщо малювати звірів такими, які вони є, – вони і так красиві, а я свої малюю на радість людям» – це слова української художниці Марії Приймаченко. Подивись, як цікаво вона поєднувала на картинах реальне та фантастичне.

Які кольори використала художниця для створення образу звіра? Чи поєднуються вони в реальному житті? Придумай власну назву картини.

Приймаченко Марія Авксентіївна народилася 12 січня 1909 року в селі Болотня  на Київщині, де і провела все життя. Дитинство Марії Авксентіївни було затьмарене страшною недугою поліомієлітом.  Це зробило її не по-дитячому серйозною й спостережливою, загострило слух і зір.

М. Приймаченко:

« - Починалося все це так. Якось біля хати, над річкою, на заквітчаному лузі пасла я гусей. На піску малювала всякі квіти, побачені мною. А потім помітила синюватий глей. Набрала його в пелену і розмалювала нашу хату…»

Талант Примаченко відкрила киянка Тетяна Флору . У 1936 році Марію Авксентіївну запрошують до експериментальних майстерень при Київському музеї українського мистецтва. Її творчість стає різноманітнішою — Марія малює, вишиває, захоплюється керамікою. Та на художницю нелегко було вплинути. Вона назавжди зберегла ”уміння не вміти”. Звірі й квіти на її картинах справді далекі від реальності: жаба грає на золотій трубі, одуд, мавпа живе з крокодилом, левиця робить фіззарядку, а лев спочиває на ліжку. Літак — із крилами жар-птиці, а в поїзда вагони — з очима.

М. Приймаченко пояснювала:

«- В дорозі цікаво, поїзд собі їде й роздивляється. У мене все не так, але воно живе.»

Марія Приймаченко малювала обома руками - правою і лівою - на звичайному ватмані пензлями фабричного виготовлення, використовувала гуаш та акварель. Марія Приймаченко намалювала понад 800 картин, 650 з них зберігається в Київському музеї українського народного декоративного мистецтва. Народне мистецтво відкриває шлях до мудрості, любові та розуміння теми боротьби світла й  темряви, добра і зла. Природні явища і реальні форми надихають майстрів на розкриття цієї одвічної теми. Невичерпним джерелом натхнення для Марії Приймаченко є народні традиції, вірування, світогляд.

 Усе своє життя Приймаченко малювала і писала звірів, риб, птахів. Якщо зібрати їх разом, то утворився б величезний, дивовижний звіринець. Художниця населила його домашніми тваринами і лісовою звіриною, пташками небесними, болотяними тварюками і рибою океанською. Звірами добрими, ласкавими, забавними і звірами злими, хижими, небезпечними. Тваринами, що мешкають у Поліссі і в джунглях, у далекій Африці, побаченими на картинці в книжці і що виникли лише в уяві. І існують вони разом, у єдиному, нероздільному просторі творчої фантазії художниці: сміються і плачуть, дружать і ворогують.

Картини М. Приймаченко мають свої секрети. Перший, і дуже виразний, – це поєднання контрастних кольорів. Другий секрет – наповненість кольорового тла картини деталями. Третій секрет майстрині –  використання влучних примовок до зображень.